Люди іноді дивуються на початку сесії, що я майже не керую ними. Жодного "підборіддя вгору", жодного "ближче", жодного зворотного відліку до посмішки. Це зроблено навмисно.
Постановочна фотографія просить вас зіграти почуття перед камерою. Непостановочна фотографія чекає, поки почуття справді з'явиться — і тоді просто не заважає. Різниця тонка в моменті, але вирішальна, коли дивишся на фотографії через роки.
Вона фіксує справжні емоції. Постановна усмішка і справжній сміх використовують різні м'язи, і камера якимось чином завжди це показує. Справжній — це той, який вам сподобається й через десять років.
Вона захоплює проміжні миті. Частина найкращого оповідання в галереї відбувається в моментах, про які ніхто не думав, що його фотографуватимуть — прогулянка між локаціями, тиха мить перед церемонією, дитина, що тягне за рукав.
Вона краще старіє. Тенденції в позах приходять і йдуть. Щира мить — обличчя вашого тата, коли він бачить вас у сукні, або безпосередній дитячий сміх — ніколи не вийдуть з моди.
Вона знімає з вас тиск. Вам не потрібно вміти "позувати". Потрібно просто бути там, робити те, що ви зазвичай робите — розмовляти, сміятися, триматися за руки — і я це зафіксую.
Це не означає, що взагалі немає вказівок. Я поставлю вас у добре світло, під вигідним кутом, досить близько, щоб ви справді могли встановити контакт. Але коли це налаштовано, моя робота здебільшого — спостерігати, чекати і натиснути спуск у потрібний момент. Решта — це просто ви, які залишаєтеся собою.